Примара

Не чекав? Прокинься
Це не я - це лиш примара
Я навздогін спізнився
Та повір мені - це правда

Я повертаюсь в битву
З тим, що вбити неможливо
А ти - моя людина?
Чи ти знов проходиш мимо

Просто дивний сон
Який ти вже прожив, та
Я для тебе знов
Я тут тільки для тебе

Так, це тисяча казок
Про забуту любов
Про світ, якого вже
Ніколи не буде

В твоєму домі - тихо
Ніби вічність було так
І ти не бачиш лиха
Та воно сидить у серці

Давній сон
З-під підлоги
Ми разом
Та це ненадовго

Рано б'є дзвіниця
Чи будильник в сьомій ранку
В телефон боїшся
Заглянути, і не варто

Те, що знав, забулось
Це данина віку болі
Ти глушив самотність
Та це, наче йти під гору

Просто дивний сон
Який ти вже прожив, та
Встиг забути, що ж
Тоді це для тебе

Так, це тисяча казок
Про забуту любов
Про світ якого вже
Ніколи не буде

Не чекав? Прокинься
Це не я - це лиш примара

Це не я - це лиш примара

В твоєму домі - тихо
Ніби вічність було так
Ти не бачиш лиха
Та воно сидить у серці

Думаю про тебе, поки ти спокійно спиш
Ми разом підемо битись знову, як колись
Час змінився, я ж казав, що все так і буде
Та ніхто не слухав, давній сон, що досі йде

Не чекав? Прокинься
Це не я - це лиш примара

В твоєму домі - тихо
Ніби вічність було так
Ти не бачиш лиха
Та воно сидить у серці