Їхав Козак За Дунай

Їхав козак за Дунай,
Сказав: "Дівчино, прощай!"
Ти, конику вороненький,
Неси та гуляй!

Постій, постій,козаче,
Твоя дівчина плаче:
"На кого ж ти покидаєш,
Тільки подумай!"

Вийшла, ручки заломивши,
І тяженько заплакавши:
"Як ти  мене покидаєш,
Тільки подумай!"

Покидаю тебе Богу,
Сам я їду у дорогу.
Будь щаслива й здорова,
Голубка моя.

Білих ручок не ламай,
Ясних очей не стирай,
Мене з війни зі славою
К себі ожидай.

Наша служба - довг воїнський,
Їхати пора до війська,
Щоб гряницю боронить
Од лютих врагів.

Поки жив на світі буду,
Тебе, серце, не забуду!
А як згину на войні,
Помолися обо мні!

Свиснув, крикнув на коня, -
Зоставайся, здорова.
Як не згину - повернуся
Через три года!

Лучше було б, лучше було б не ходить,
Лучше було б, лучше було б не любить,
А ще краще , а ще краще та й не знать,
Чим тепер, чим тепер забувать.