Напинай Вітрила

повір мені, я вже складна
із гострими кутами
я виснажила всі слова
любовними листами
і хто тепер без мене ти?
і хто тепер без тебе я?
егоцентричне полумʼя

і до нестями і до могили
ти називатимеш мене мила
я називатиму тебе хлопчик
а в документах поставим - прочерк.

нам не спиляти б обом крила
бо мене - несло, тебе - крутило
і я не знала, що так вразливо
для мене стане твоє: «мила».

мені б все мліти і хворіти
вздовж тротуарів і доріг
в моїх руках - зівʼяли квіти
і ти не витримав, не зміг

а знаєш
поки цей дах тече
ляж мені на плече
і напинай вітрила

ти мене знаєш
від «а» до «я»
схоже, знов нічия
виграти не можливо

і скільки б я тебе не відштовхнула
ти бумерангом повертаєшся назад
в твоїх очах горить моє минуле
це очевидно вибір, але й страх
ти наче теплий спогад
свіжа постіль
маяк що прорізає ніч й пітьму
мою самотню перезрілу постать
я вже не вірила, що ще колись вдихну

мені б все мліти і хворіти
вздовж тротуарів і доріг
в моїх руках - зівʼяли квіти
і ти не витримав, не зміг

а знаєш
поки цей дах тече
ляж мені на плече
і напинай вітрила

ти мене знаєш
від «а» до «я»
схоже, знов нічия
виграти не можливо