Запах Війни

Телеграфи мовчать, хтось зрадив ідею
Всі втратили віру але лиш дивляться в небо
Там апостоли грають у карти під скрегіт зубів

На розбитих іконах колишніх ідей
Плачуть горобці бо у них Прометей
Заберає вогонь, щоб зігріти Богів

І віяв вітер, плакали квіти
Боже, зглянься, це ж все твої діти
Так жадібно вдихають грудьми запах війни

Хто вмирав десять раз за волю
Той знає справжню її ціну
Хто розгніваний бігав по полю
Вбиваючи грім піднімав цілину

І скидаючи з себе хреста
Бо не в змозі нести
Десять раз задля того вмирав
Щоби знову воскрести

І віяв вітер, плакали квіти
Боже, зглянься, це ж все твої діти
Так жадібно вдихають грудьми запах війни

Вийдеш з хати, подітись немає куди від болю
Де дорога від сліз буркуном проросла
Від порогу, до Гуляй поля