Білий Ангел

Так звично знову сходить сонце
Над злими й добрими людьми.
Виблискує сльозою в оці
Бісер, розтоптаний свиньми.
Неправда видерлась у люди,
А істина - у стороні.
Так видно, хто якого духу,
Що у тобі є і в мені.
А білий Ангел ввесь посивів.
Молитися ж не перестав!
О, Господи, за все спасибі!
За все, що Ти мені послав.
Прости, що падаю постійно,
Що балансую на краю.
Зціли в своїх святих обіймах
Душу скалічену мою.
Квітує гордість, мучить совість,
Регочуть п’яні животи.
Ось вона, сита тимчасовість.
Душа голодна, як завжди.
Язик направо і наліво,
як та мітла, мете сміття.
Всі так обманюються сліпо,
Не розібравшись до пуття.
А білий Ангел ввесь посивів.
Молитися ж не перестав!
О, Господи, за все спасибі!
За все, що Ти мені послав.
Прости, що падаю постійно,
Що балансую на краю.
Зціли в своїх святих обіймах
Душу скалічену мою.
А білий Ангел ввесь посивів.
Молитися ж не перестав!
О, Господи, за все спасибі!
За все, що Ти мені послав.
Прости, що падаю постійно,
Що балансую на краю.
Зціли в своїх святих обіймах
Душу скалічену мою.