Тихо Над Річкою

Тихо над річкою в ніченьку темную.
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче він казку таємную.
Сумно зітха верболіз.
Ніжно шепоче він казку таємную.
Сумно зітха верболіз.
Нічка розсипала зорі злотистії:
Он вони — в річці, на дні.
Плачуть берези по той бік сріблистії,
Стогне хтось тяжко в-ві сні.
Що йому мариться? Щастя улюблене
В хвилях зрадливих життя?
Може то серце нудьгує загублене,
Просить, шука вороття?
Може то серце нудьгує загублене,
Просить, шука вороття?
Тихо над річкою в ніченьку темную.
Спить зачарований ліс.
Ніжно шепоче він казку таємную.
Сумно зітха верболіз.
Ніжно шепоче він казку таємную.
Сумно зітха верболіз.